Степан Бакунець і Микола Ляхович (2017)

 «Саме на цьому місці в жовтні 1942 року відбувся вишкіл «Холодний Яр» для майбутніх командирів боївок ОУН-Р, які з квітня 1943 року взяли назву УПА — таку ж, яку мали підрозділи Тараса Бульби-Боровця, що діяли з 28 червня 1941 року.

Вишкіл «Холодний Яр» організував на хуторі Нетуша, поблизу села Тинне Сарненського району Рівненщини, односельчанин Степана Бандери Григорій Перегіняк («Коробка»).

Хутір Нетуша знищили московсько-совєтські окупанти, але пам’ять про це місце ми зберегли. І саме тут зусиллями Немовицької сільської ради, старостинства Тинного та місцевих підприємців було відкрито пам’ятний знак, присвячений учасникам вишколу «Холодний Яр» на Поліссі», — зазначив у своєму дописі в соцмережах Микола Ляхович. 

Детальнішу інформацію про вишкіл можна дізнатися зі статті на сайті ГІ «Поліська Січ» від 13 жовтня 2011 року — «“Холодний Яр” – колиска боївок ОУН(б) на Поліссі». У ній викладено відомості, зібрані під час краєзнавчої експедиції активу ГІ «Поліська Січ» на хутір Нетуша в серпні 2011 року. Тоді Микола Ляхович і письменник Петро Воробей приїхали на місце вишколу «Холодний Яр» разом із стрільцем першої сотні боївок ОУН-Р Степаном Бакунцем (Олександром Шмалюхом, 1925–2020 рр.), який разом із батьками в той час проживав на хуторі Нетуша. Саме там у січні 1943 року сімнадцятирічним юнаком Олександр (Степан Бакунець) зголосився до повстанської боївки. 

Про це все Микола Ляхович розказав під час своєї лекції для учнів Тинненського ліцею. «1 жовтня День Захисників і Захисниць розпочався із двогодинної лекції на тему “Повстанський рух на Поліссі у роки Другої світової війни”, яку провів для учнів-старшокласників Тинненського ліцею відомий український громадський діяч, правозахисник, політв’язень, доброволець російсько-української війни, засновник державної політики ціннісного національно-патріотичного виховання в Україні Микола Ляхович», — зазначає у своїй статті Світлана Коток на вебсайті «Провінційка». 

Микола Ляхович розповідає учнім Тинненського ліцею про історію повстанського руху на Поліссі

Визначною та пам’ятною подією цього дня у Тинному стало відкриття на місці садиби батьків відомого повстанця Степана Бакунця (справжнє ім’я — Олександр Сидорович Шмалюх) пам’ятного знака на честь вишколу старшин ОУН-УПА, йдеться далі в матеріалі Світлани Коток. Цей вишкільний табір, який дістав назву «Холодний Яр» (що було паролем для учасників), до речі, став першим не лише в Західному регіоні, а й на теренах усієї України. 

Його створили для підготовки підстаршин і старшин (командирів) майбутніх перших бойових підрозділів (боївок) ОУН(б), які згодом сформували першу сотню УПА під керівництвом Григорія Перегіняка («Коробки»). Навчання тривало з жовтня 1942 року по січень 1943 року. Одразу після закінчення вишколу, 22-23 січня 1943 року, поблизу села (тоді хутора) Поляна було сформовано першу сотню боївок ОУН-Р, яку очолив Григорій Перегіняк. А вже в ніч з 3о на 31 січня 1943 року сотня провела свій легендарний перший бій проти німецьких окупантів у містечку Володимирець. 

Сам Олександр Шмалюх у 1944 році потрапив у засідку НКВС біля батьківської хати та, щоб захистити родину від репресій, назвався вигаданим ім’ям — Степан Бакунець (на честь Степана Бандери). Під цим ім’ям він прожив понад 70 років і відійшов у вічність 3 січня 2020 року як останній свідок тих подій.
Учасники заходу вшанували пам’ять полеглих військових і всіх борців за незалежність України.  

Освячення пам’ятного знаку на місці вишколу “Холодний Яр”

Освячення пам’ятного знака здійснив священник місцевого православного храму Назар Іваник. 

Світлина “Суспільне Рівне”

Під час мітингу пам’яті до присутніх звернулися голова громади Олександр Трохимець, засновник державної політики ціннісного національно-патріотичного виховання в Україні Микола Ляхович, авторка книги про історію села «Тинне над Случем» Світлана Коток, житель Тинного, ініціатор оновлення пам’ятного місця Петро Примак та племінник легендарного Степана Бакунця — Олександр Шмалюх.

У своєму виступі Микола Ляхович поділився з присутніми спогадами ветерана першої сотні боївок ОУН-Р, ройового УПА Степана Бакунця (Олександра Сидоровича Шмалюха), з яким довгий час мав дружні стосунки. Також він нагадав, що в червні цього року під патронатом Командування Сил спеціальних операцій ЗСУ в Немовицькій громаді було проведено спеціалізований вишкіл «Воїн-Вовкулака» на честь 85-ї річниці створення УПА «Поліська Січ». Подякувавши за сприяння в проведенні цього вишколу Немовицькій сільській раді й особисто голові Олександру Трохимцю, Микола Ляхович закликав об’єднати зусилля, щоб наступного року провести подібний вишкіл у с. Тинне (яке належить до цієї громади) з нагоди 85-ї річниці початку вишколу «Холодний Яр» у жовтні 1942 року на хуторі Нетуша.      

Голова Немовицької сільської ради Олександр Трохимець і Микола Ляхович.

На завершення заходу присутні поклали живі квіти до підніжжя пам’ятного знака борцям за волю та незалежність України та схилили голови у пам’ять про них, — йдеться в статті Світлани Коток на сайті «Провінційка». 

Світлини для ілюстрації цієї статті взято із сайтів Немовицької сільської ради, «Провінційка» і «Суспільне Рівне».  

Микола Ляхович

Пам’ятний знак. Світлина “Суспільне Рівне”

Микола Ляхович і Петро Приймак

Микола Ляхович і вихованці “Сокіл-Джура” Тинненського ліцею

Нагадаємо, у травні цього року зусиллями представників Руху опору Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, відділу освіти Дубровицької міської ради, ГО «Потенціал Полісся», «Товариства сприяння обороні України», ГІ «Поліська Січ», за методичної підтримки Інституту проблем виховання НАПН України  для трьох сотень одинадцятикласників Дубровицької громади на Рівненщині було проведено низку вишколів «Воїн-Вовкулака», присвячених 85-й річниці створення УПА «Поліська Січ».
У червні 2026 року засновник ГІ «Поліська Січ» Микола Ляхович із патріотичною молоддю здійснили сходження на найвищі вершини українських Карпат — Петрос і Говерлу, де розгорнули стяг із портретом засновника УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця.
25–28 червня 2026 року вишкіл «Воїн-Вовкулака» з нагоди 85-ї річниці створення УПА «Поліська Січ» відбувся в с. Немовичі Сарненського р-ну Рівненщини, де Тарас Бульба-Боровець видав 28 червня 1941 року свій наказ про створення перших відділів УПА.

21 серпня 2026 року на запрошення Голови Олевської міської ради Микола Ляхович взяв участь в Олевську на Житомирщині в урочистих заходах з нагоди 85-ї річниці створення «Олевської Республіки». 

А 15-18 вересня 2026 року Микола Ляхович взяв участь у проведенні вишколу  «Воїн-Вовкулака» ім. поручника УПА «Поліська Січ» Анатолія Мандибури для молоді Рокитнівської громади на Рівненщині, під патронатом Командування Сил спеціальних операцій ЗС України.

Микола ЛЯХОВИЧ, на полігоні під час підготовки в добровольчому батальйоні на Сході України. 2014р.

ДОПОВІДЬ начальника відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту Миколи Ляховича на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Військово-патріотичне виховання учнівської та студентської молоді: сучасні виклики та стратегія дій» (м. Миколаїв, 21-22 квітня 2015 р.) на тему: «Національно-патріотична свідомість і євроатлантичний стандарт –
основа військово-патріотичного виховання в новій Україні» 

Слава Україні!

Чергова російська агресія проти суверенітету і територіальної цілісності України у 2014 році оголила проблеми патріотичного виховання, а особливо відсутність військово-патріотичного виховання дітей та молоді в нашій країні. Як показав час, гібридна війна Кремля проти України почалась задовго до відвертого вторгнення сучасної Московської Орди в Русь-Україну.

Починалась окупація із завдання потужного інформаційного удару по українському гуманітарному сектору. Серед головної зброї, використаної в інформаційній війні, можна сміливо назвати агресивну русифікацію багатьох регіонів України, тотальну пропаганду міфології «русского мира», нав’язування сентиментів до тоталітарної спадщини Радянського Союзу і його окупаційних завоювань щодо вільних народів – і навіть суґестія ностальгії по Російській імперії та прищеплення почуття вини перед російськими деспотами, які самі зреклися Російського царського престолу на початку 20-го століття.

Все це відображалося як в ідеології антиукраїнського за своїм характером режиму кримінальної хунти Януковича, так і в роботі деяких громадянських інститутів, особливо на Сході і Півдні України. Провідниками антиукраїнської інформаційної війни Кремля в Україні були такі напрямки, як радянська тоталітарна ігрова система «Зарница», такі антиукраїнські феномени, як «Верное казачество» та різні проросійські «кадетські» рухи. Всі ці деструктивні щодо українського суспільства явища радянсько-російського походження на традиціях окупаційних тоталітарних систем нав’язували українцям, і перш за все українській молоді, принципи служіння «вітчиму», а не Батьківщині-Україні. Як результат було виховано тисячі колаборантів і путінських поліцаїв не лише в Криму і на Донбасі, але й по всьому Півдню і Сходу України, де Кремль вирішив створити міфічну «Новоросію», порушуючи право українського народу на самовизначення і на територіальну цілісність Української Держави.

Виходячи з вище наведеного, ми маємо чітко усвідомлювати, що недостатньо перейменувати «Зарницу» в «Патриота», «Небесну Сотню», чи Захисника Вітчизни», щоб перестати продукувати тітушок і «гарматне м’ясо» для неоімперських амбіцій Путіна і його агресивного оточення. Потрібно докорінно змінити всю світоглядну систему виховання в Україні, яка (починаючи з української педагогіки в школах) до цього часу ґрунтується на філософії тоталітарної радянської школи, що включає в себе навіть українофобські праці НКВСівця Антона Макаренка. Більше того, ще досі в українських школах викладають предмет «Захист Вітчизни», який є недоречною калькою з радянсько-російського пропагандистського штампу «Защита Отечества». От тільки справді патріотичне слово «Отечество» в російській мові походить від позитивного слова «Отец». У той час як український «аналог» цього слова – «Вітчизна» – нав’язаний українцям в періоди російської окупації України і походить в українській мові, вірогідно, від слова «вітчим». Тобто, незважаючи на відверту російську агресію проти нашої країни, в українських навчальних закладах продовжують за радянсько-кремлівськими зразками виховувати «захисників вітчимового», а не українських звитяжців, захисників України.

На мою думку, доречніше було б шкільний предмет військово-патріотичного виховання назвати українським шляхетним словом «Звитяга», щоб не дати навіть шансу пристосувати цей процес до неукраїнських явищ. Проте головним має бути, звісно, не форма – а суть військово- патріотичного виховання, в основі якого повинні знаходитися національно-патріотична свідомість і євроатлантичний стандарт.

Фактично військово-патріотичне виховання є частиною ширшого процесу національно-патріотичного виховання. Адже, як бачимо, українці зі зламаним етнокультурним кодом і зомбовані кремлівською пропагандою, такі, наприклад, як «Патриоты Донбасса», через низьку національно-патріотичну свідомість вбивають патріотів України і перетворюють свої ж рідні міста на руїни. При цьому без національно-патріотичної основи їх «військово-патріотична» підготовка створює для України лише велику шкоду, а не користь.

Відповідно першою сходинкою військово-патріотичного виховання має бути культурно-просвітницька робота з плекання української національної свідомості, захисту і розвитку самобутності українського народу, консолідації української нації навколо державотворення, на традиціях боротьби за Державну Незалежність і територіальну цілісність України. Тут в нагоді нам стануть нещодавно проголосовані, проте, на жаль, ще не підписані чотири Урядові законопроекти з дерадянізації України і українського суспільства.

Важливо активно долучати всіх суб’єктів військово-патріотичної підготовки до втілення у життя згаданих законів, особливо Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», в якому передбачено перейменування топонімів – і нові варто присвятити борцям за Державну Незалежність і територіальну цілісність України, і перш за все українського воїнства 20-го століття, щоб підкреслити глибокі традиції збройної боротьби за Українську суверенну Державу.

Перелік тих, кого треба шанувати і увічнювати як борців за Державну Незалежність України і традиції кого треба брати в основу військово-патріотичного виховання, є в Законі «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті». Для фундаментального розуміння молодими людьми необхідності захищати Україну від тоталітарного режиму Кремля необхідно буде скористатися можливостями, які надає Закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років». Тобто долучати молодих людей до історичних розвідок про те, як діяла злочинна радянська система проти України і українців, піддаючи український народ русифікації, геноциду Голодоморами і висилкою в Сибір та інші віддалені регіони СРСР. Навіть якщо ці закони під тиском антиукраїнських сил не будуть остаточно введенні в дію, то всі суб’єкти військово-патріотичного виховання повинні орієнтуватися саме на їх стандарти.

Тут також важливо підкреслити, що козацьку традицію потрібно черпати перш за все з тих періодів, коли козаки не були затягнуті в кабалу деспотичного Московського Царства і стали служити «Царю и Отечеству». Взірцями козацького періоду мають бути особистості, які служили «Богу і Україні», як було до російського поневолення, а це Петро Сагайдачний, Іван Богун, Іван Виговський, Кость Гордієнко та інші визначні українські військові діячі, які розуміли, що Україні потрібно триматися подалі від деспотичної Московії з її ординськими традиціями.

Доречно буде згадати, що саме в цей період 95 років тому завершувався легендарний Перший Зимовий похід Армії УНР, який проходив Півднем України, у тому числі й з переможними боями українського війська над більшовицько-московськими окупантами в Миколаївській і Одеській областях. А скільки виховників, що займаються військово-патріотичною підготовкою дітей та молоді, знають деталі цього легендарного походу борців за Державну Незалежність України у 1919-1920 роках? Чи був проведений хоч один військово-патріотичний дитячо-молодіжний захід, присвячений цьому героїчному чину українського війська на теренах Миколаївської, Одеської та інших областей Півдня України, де саме і проходив цей легендарний похід?

Постер фільму Івана Канівця “Українська Революція (1917)”, в якому головну роль (Всеволода Петріва) виконував реконструктор і громадський активіст Богда Іванько (на світлтні з ліва).

Звісно, статистика сумна. Особливо в той час, як багато «виховників» вважають своїм обов’язком водити своїх вихованців до пам’ятників окупаційного періоду з радянсько-тоталітарною і відверто антиукраїнською символікою.

У той самий час вкрай важливо розпочати процес військово-патріотичної підготовки – з українізації привітань і звернень під час процесу виховання, форми одягу, стандартизації оформлення навчальних приміщень наочними посібникам (плакатами), наповнення їх бібліотеками, мультимедійними теками і таке інше. Все це повинно мати національно-патріотичний характер і базуватися на традиціях боротьби за Державну Незалежність України, а не на «шароварщині» гоголівсько-радянського зразку. Саме тому привітання «Слава Україні – Героям слава!», а також звернення «Друже», має карбуватися в українців з дитинства. А головним убором має бути або «мазепинка», або інший стилізований під неї головний убір.

Анастасія і Петрусь Ляховичі, у вишиванках змайстрованих бабусею. У Петруся мазепинка подарована хрещеним на День Незалежності України.
Світлинна зроблена на Поліссі в м.Дубровиця Рівненської області, взята зі сторінки Миколи Ляховича в соцмережах.

Це все пропонується робити для того, щоб нам не нав’язували знову чиїхось аналогів, а також щоб уникати подвійних тлумачень, наприклад, як з гарним козацьким зверненням «шановне товариство», що знівельовано радянсько-російським зверненням «товарищ». Багата українська мова і глибока національна українська військова традиція мають хороший синонім «Друже», який варто взяти на озброєння сучасного військово-патріотичного виховання. І за такими українськими стандартами потрібно перевірити всі світоглядні стандарти, включно з геральдикою для військово-патріотичного виховання в Україні, де мають домінувати крім синьо-жовтих ще й червоно-чорні кольори, що походять з тисячолітньої історії геральдики Володимира Великого і оспівані в українських народних піснях.

Що стосується євроатлантичного стандарту, то військово-патріотичне виховання дітей і молоді доречно розпочати за програмою з тактичної медицини, на основі методик НАТО, розроблених Світовим Конгресом Українців у програмі «Захист Патріотів». Вміння надати медичну допомогу собі та ближнім за стандартами НАТО, з його людиноцентричною цивілізованою філософією, має бути другим кроком у військовій підготовці після виховання національно-патріотичної свідомості. На основі програми з тактичної медицини «Захист патріотів» варто розробити ігрові змагальні заходи для дітей і молоді, щоб засвоєння цього життєво важливого навику проходило в найбільш прийнятних формах.

І лише на третьому етапі, після національно-просвітницької і медичної підготовки, можна приступати до вивчення тактичних військово-патріотичних предметів за євроатлантичним стандартом. Для цього варто максимально залучати українських вояків, які побували в зоні АТО і які пройшли тренування за стандартами НАТО або Ізраїлю. Доречно було б хоч на макетах демонструвати дітям і молоді високоякісну зброю країн євроатлантичного простору, яка за своїми характеристиками в рази перевершує техніку, що дісталася Україні після розпаду СРСР. І це буде наочним прикладом для молоді того, що Україна має продукувати у військово-технічній сфері, щоб бути успішною країною.

Микола ЛЯХОВИЧ під час нещодавнього робочого візиту в зону АТО, розглядає українську штурмову гвинтівку «Форт 221», розроблену за зразком ізраїльської «Тавор», скомпоновану по системі Буллпап. Світлину взято зі сторінки Миколи Ляховича у соцмережах.

Все це потребує розробки відповідної державної концепції
і програми, в яких буде вироблено методики і стандарти військово-патріотичного виховання в Україні, оновлено військово-прикладні професії, які б відповідали сучасним викликам і суспільно-політичній та економічній ситуації в нашій країні. А для популяризації цих напрацювань доцільно було б налаштувати випуск якісного, європейського зразку, молодіжний журнал військово-патріотичного змісту (з дитячим додатком до нього).

У Міністерстві молоді та спорту України створено відділ національно-патріотичного виховання, який, зокрема, працює над збором первинного матеріалу для розробки єдиної цільової державної Концепції і Програми національно-патріотичного виховання на 2016 – 2020 роки, що включатиме в себе і військово-патріотичне виховання. Закликаємо долучатися до цього процесу і інших фахівців – як з державних органів, так і представників громадянського суспільства, які мають досвід національно-патріотичного і військово-патріотичного виховання, але пам’ятаючи, що в основі цієї Концепції мають бути духовно-культурна самобутність українського народу, консолідація української нації навколо державотворення і традицій боротьби за Державну Незалежність і територіальну цілісність України.

Також відділ національно-патріотичного виховання Мінмолодьспорту разом з фахівцями і волонтерами Українського інституту національної пам’яті планує вже в цьому році розпочати серію просвітницьких семінарів для активістів дитячих, молодіжних і громадських інституцій, щоб донести правдиву історію щодо процесів державотворення в Україні – і це все з неприхованою метою дерадянізації гуманітарного простору. Будемо намагатися разом з УІНП залучати волонтерів-просвітників і національно-патріотичних виховників (інструкторів) до літнього дитячого таборування. Особливо варто відзначити, що Мінмолодьспорту разом з Міносвіти в цьому році розпочали масштабну підтримку на державному рівні національно-патріотичної ігрової системи для дітей і молоді «Джура», яка об’єднує в собі багато національно-патріотичних дитячих і молодіжних організацій, таких як «ПЛАСТ», «СУМ», «МНК» та інші патріотичні течії. Закликаємо й інших суб’єктів військово-патріотичного виховання долучатися до штабів ігрової системи «Джура», щоб разом її вдосконалювати і наповнювати змістом та цікавими для дітей і молоді національно-патріотичними заходами.

На цей час ми маємо велику кількість суб’єктів «військової підготовки» дітей і молоді, які зароджувалися і формувалися на радянсько-тоталітарних, а подекуди й відверто антиукраїнських засадах. Відверта військова агресія спадкоємців антиукраїнського сталінського режиму СРСР проти України в 2014 році змусила багатьох з них зробити переоцінку своїх геополітичних поглядів та нав’язаної роками пострадянської «вітчимової» ідеології.

Проте, не маючи українського коріння, такі активісти і організації, перейменувавшись із «Зарниц» у «Патриоты» і «Небесні Сотні», продовжують діяти за принципами піонерів і комсомольців, а це є так само, як відмовитися від Гітлера і діяти за традиціями “Hitlerjugend”. Пропонуємо лідерам таких організацій відкинути особисті амбіції і звернутися за методичною і просвітницькою підтримкою до традиційно національно-патріотичних громадянських інституцій, таких як «Пласт», «Спілка української молоді», «МНК», «Національний Альянс» та інші українські ініціативи, щоб вивчити досвід націєтворчих і державотворчих виховних заходів для дітей
і молоді і працювати в одних українсько-європейських стандартах, заради єдиної України.

А підрозділ національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України готовий завжди сприяти розвиткові та консолідації української нації, особливо у сфері молодіжної політики, як це гарантовано Державою в 11-й статті Конституції України.

Слава Україні!

Начальник відділу національно-патріотичного виховання
Міністерства молоді та спорту Микола Ляхович​

E-mail: NPVukr@gmail.com

21 квітня 2015 року

_____________
Доповідь зачитав у Миколаєві громадський активіст Богдан Іванько, який був делегований на цей захід відділом національно-патріотичного виховання Мінмолодьспорту, де також продемонстрував першу серію фільму Івана КАНІВЦЯ “Українська Революція (1917)”

Долучайтесь до сторінок в соцмережах “Facebook” і “ВКонтакт” де обговорюються питання національно-патріотичного виховання.