«Мені довелося витратити багато часу, щоб підготувати проєкт відповідного Закону (з яким можна ознайомитися за посиланням у коментарях), а вам потрібно всього 2–3 хвилини, щоб його підписати, і ще менше — щоб зробити репост», — закликав автор законопроєкту.
«Антирусинізм — комплексний злочин. Маємо усунути дисбаланс із захистом від антисемітизму та підрізати історичне коріння агресії, захистивши національну гідність і правонаступництво України від Русі у ККУ. Це не лише відсіч наслідкам, а ліквідація причин антиукраїнізму», — йдеться в поясненні до оприлюдненої на сайті ВРУ петиції (номер: 13618) з вимогою негайного прийняття Закону «Про запобігання та протидію антирусинізму (антиукраїнізму, українофобії, україноненависництву)».
Підписати відповідну петицію (номер: 13618) на сайті Верховної Ради можна, просканувавши QR-код на постері або перейшовши за посиланням ось тут.
Нижче подаємо повний текст розробленого Миколою Ляховичем законопроєкту «Про запобігання та протидію антирусинізму (антиукраїнізму, українофобії, україноненависництву)», пояснювальну записку до нього та рекомендовані джерела, які розкривають суть концепту антирусинізму» 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про запобігання та протидію антирусинізму (антиукраїнізму, українофобії, україноненависництву)

Верховна Рада України,

• керуючись обов’язком держави щодо захисту етнонаціональної самобутності українського народу,
• усвідомлюючи, що заперечення права української нації (української етнонаціональної спільноти) на існування, самобутність і самовизначення є формою ксенофобії та загрозою національній безпеці,
• прагнучи унеможливити дискримінацію та насильство на ґрунті антиукраїнських ідеологій,

приймає цей Закон.

Стаття 1. Визначення терміна та сфера дії Закону

1. Антирусинізм — певне сприйняття українців, що виражається як ненависть до українців, заперечення самобутності, волі, соборності і гідності української етнонаціональної спільноти. Риторичні та фізичні прояви антирусинізму спрямовані на українців чи неукраїнців та/або їхню власність, установи, релігійні місця української етнонаціональної спільноти. Складовими антирусинізму є українофобія, україноненависництво та інші антиукраїнські явища у всіх сферах суспільного життя.
2. Дія цього Закону поширюється на всі випадки антирусинізму, вчинені в Україні, а також поза її межами.

Стаття 2. Основні прояви антирусинізму

1. Проявами антирусинізму є:

• заперечення у праві самоідентифікації осіб українського походження;
• заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам українського походження;
• висловлення неправдивих відомостей, принизливих етностереотипів, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб українського походження;
• публічні висловлювання, пов’язані із засудженням осіб українського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;
• рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на приниження або заперечення України як держави, української нації, культури, мови, історії та традицій;
• заперечення територіальної цілісності України;
• заперечення історичного факту, що українці є єдиними нащадками русинів, а Україна — єдиним спадкоємцем Руси — середньовічної Київської Держави;
• привласнення історичного спадку, матеріальних і нематеріальних національних цінностей русинів-українців впродовж тисячолітньої історії народу, який жив і розвивався на теренах Руси-України;
• заперечення права українців на мовно-культурну та релігійну самобутність, боротьбу за волю України від зовнішньої окупації та/або визволення з-під гніту інших народів, політичне самовизначення української етнокультурної спільноти як нації, українське національне суверенне державотворення, соборність усіх українських етнічних територій, права на власну і національну гідність осіб українського етнічного походження і українського етносу загалом;
• політичне, культурне, юридичне, соціальне чи інше виокремлення частини етнічних русинів-українців за регіональною або груповою ознакою як спільноти, що є етнонаціонально відмінною від українського етносу, поза межами їхніх природних українських етнографічних особливостей, з метою заперечення української етнонаціональної цілісності та/або соборності України;
• заперечення факту багатовікового поневолення і дискримінації русинів-українців на території Руси-України іншими народами, їх державними і політичними режимами, переслідування і масового знищення українців у міжвоєнний період XX-го століття, під час Другої світової війни і після неї (Голодомор, голоди, масові репресії, етноциди, лінгвоциди та елітоциди українського етнічного походження окупаційними режимами, пацифікації, етнічні чистки русинів-українців, масові переселення і депортації українців за межі України, у тому числі примусова депортація та викрадення дітей, геноцидний характер агресії Російської Федерації проти України щодо Українського народу);
• заперечення насильницького характеру асиміляції української етнонаціональної спільноти, зокрема шляхом русифікації, полонізації, румунізації та угорщення (мадяризації) української етнонаціональної спільноти протягом минулих історичних періодів;
• заперечення факту системної дискримінації української етнонаціональної спільноти, що здійснювалася окупаційними режимами через надання політичних, економічних або правових привілеїв окремим соціальним, етнічним чи релігійним групам, які виступали опорою таких режимів на території України, та використання цих груп як інструменту гноблення населення українського етнічного походження;
• публічні висловлювання, пов’язані із засудженням осіб та формувань з числа борців за незалежність України у XX столітті як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення чи військові злочини, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;
• свідоме викривлення, спотворення змісту або інтерпретація тез і гасел із творів українського націо- та державотворення без урахування їхнього історичного контексту, з метою дискредитації українського національно-визвольного руху чи надання йому ксенофобського та/або іншого негативного змісту;
• умисне пошкодження, руйнування, осквернення або публічна наруга над місцями поховань борців за незалежність України у XX столітті, Героїв Небесної Сотні та осіб, які брали участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України;
• публічна наруга над державними та усталеними національними символами, пов’язаними з українським національно-визвольним рухом та збройним захистом України (зокрема над прапорами, емблемами, гімнами та урочистими піснями, що символізують різні етапи боротьби за волю і суверенітет України);
• використання зневажливих контекстів, створення негативних конотацій або надання ознак злочинності назвам, що походять від імен провідників та учасників українського державотворення і національно-визвольного руху (зокрема через використання їх як принизливих прізвиськ чи ярликів), з метою приниження гідності представників українського етносу та дискредитації їхньої історичної пам’яті;
• дискримінаційне відокремлення, знецінення або пропаганда інакшості мешканців окремих регіонів чи представників етнографічних груп українського етносу за їхню послідовну проукраїнську національно-патріотичну позицію, вшанування борців за незалежність України, збереження та розвиток українських національних традицій і звичаїв;
• приниження статусу української мови шляхом її заперечення як самостійної мови, трактування як діалекту чи наріччя інших мов, а також зневажливе ставлення до носіїв української мови, у тому числі на підставі використання ними природних регіональних діалектів та говірок української мови у межах, що не суперечать вимогам законодавства про функціонування української мови як державної;
• виготовлення, поширення будь-яких матеріалів, що містять антиукраїнські (українофобські, україноненависницькі тощо) висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антиукраїнського змісту;
• умисне приниження честі та гідності, розпалювання ворожнечі, вчинення дій, що мають характер дискримінації, зокрема шляхом розповсюдження дискримінаційних матеріалів у медіа або через інформаційно-комунікаційні мережі, вербальної або фізичної агресії щодо особи чи групи осіб, незалежно від їх етнічного походження чи громадянства, в Україні та поза її межами, за їхнє публічне або приватне виявлення поваги до української мови і культури, державних символів України, українських національних звичаїв і традицій, вшанування пам’яті борців за незалежність України, їхньої матеріальної та нематеріальної спадщини, підтримку учасників збройної відсічі російській агресії проти України, а також сил безпеки та оборони України;
• нав’язування елементів матеріальної та нематеріальної спадщини, традицій, звичаїв або соціокультурних символів, що є похідними від колоніальної спадщини держав-поневолювачів (агресорів), як нібито складників української національної самобутності з метою розмивання української ідентичності та заміщення автентичних національних цінностей;
• свідоме спотворення інформації про українські національні споконвічні звичаї і традиції, українську національну матеріальну і нематеріальну спадщину, що була створена (сформована) без впливу окупаційних режимів, з метою створення підстав для відмови від них українською етнонаціональною спільнотою;
• пропаганда російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України;
• використання символіки російської імперської політики та воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну;
• дії, спрямовані на приниження честі та гідності, дискредитацію або підрив авторитету Збройних Сил України та ветеранів російсько-української війни;
• умисне пошкодження або руйнування будівель, інших споруд, що належать особам українського походження, українським громадам та громадським українським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антирусинізму;
• умисне пошкодження, руйнування або осквернення місць поховань осіб українського походження, пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам українського походження, з мотивів антирусинізму;
• нетерпимість до осіб неукраїнського походження, які були ідентифіковані як особи українського походження чи громадянства;
• заклики до антирусинізму.

Стаття 3. Заборона антирусинізму, його проявів

1. Антирусинізм, його прояви в Україні забороняються.

Стаття 4. Суб’єкти, що здійснюють заходи щодо запобігання та протидії антирусинізму

1. Міністерство закордонних справ України:
   • забезпечує захист прав, свобод та інтересів представників української етнонаціональної спільноти та осіб неукраїнського походження, які були ідентифіковані як особи українського походження чи громадянства, від проявів антирусинізму за межами України через закордонні дипломатичні установи;
   • організовує інформаційно-просвітницькі заходи за кордоном, спрямовані на поширення правдивих відомостей про історію, культуру та боротьбу за незалежність України, з метою спростування антирусинських тез і профілактики антирусинських проявів;
   • здійснює міжнародне співробітництво, ініціює підписання міжнародних договорів та меморандумів щодо протидії антирусинізму (українофобії, україноненависництва, інших антиукраїнських явищ) та дискримінації представників української етнонаціональної спільноти чи осіб неукраїнського походження, які були ідентифіковані як особи українського походження чи громадянства;
   • ініціює перед міжнародними організаціями (ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи) питання щодо визнання антирусинізму формою нетерпимості та дискримінації на міжнародному рівні.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері:
   • здійснює моніторинг іноземних медіа та інформаційно-комунікаційних мереж на предмет виявлення матеріалів антирусинського змісту та вживає заходів щодо їх спростування чи обмеження поширення.
3. Служба безпеки України, розвідувальні органи України:
   • здійснюють заходи щодо виявлення за межами України осіб, організацій чи мереж, діяльність яких спрямована на розпалювання антирусинізму, вчинення нападів на осіб українського етнонаціонального походження та осіб неукраїнського походження, які були ідентифіковані як особи українського походження чи громадянства з мотивів антирусинізму, українські дипломатичні установи, релігійні чи культурні об’єкти;
   • забезпечують в межах компетенції притягнення таких осіб до відповідальності за злочини з мотивів антирусинізму.
4. Міністерство внутрішніх справ України та Державна міграційна служба України:
   • забезпечують ведення обліку та обмежують в’їзд на територію України іноземцям та особам без громадянства, щодо яких є фактичні дані про їхню участь у заходах антирусинського спрямування або прояви антирусинізму.
5. Органи прокуратури та юстиції:
   • забезпечують правову взаємодію з компетентними органами інших держав для притягнення до відповідальності осіб, винних у проявах антирусинізму, на підставі норм міжнародного права та законодавства цих держав у сфері боротьби з ксенофобією та дискримінацією.

Стаття 5. Відповідальність за порушення законодавства про антирусинізм

1. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 6. Відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок антирусинізму, його проявів, у порядку, визначеному законодавством України.

Розділ II. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
   • У Кримінальному кодексі України:абзац перший частини першої статті 161 після слів «на приниження національної честі та гідності,» доповнити словами «прояви антирусинізму,».
   • У Законі України «Про медіа»:пункт 3 частини першої статті 36 після слів «соціального походження,» доповнити словами «антирусинізму,».
   • У Законі України «Про політичні партії в Україні»:частину першу статті 5 після слів «релігійної ворожнечі,» доповнити словами «прояви антирусинізму,».
   • У Законі України «Про громадські об’єднання»:частину першу статті 4 після слів «релігійної ворожнечі,» доповнити словами «прояви антирусинізму,».
   • У Законі України «Про освіту»:
   • Абзац третій частини другої статті 6 (Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності) після слів «історико-культурного надбання і традицій,» доповнити словами «формування готовності до протидії проявам антирусинізму;
   • Частину другу статті 45(Акредитація освітньої програми) доповнити абзацом такого змісту:
     «Освітня програма не може бути акредитована, а ліцензія на провадження освітньої діяльності підлягає анулюванню у разі виявлення у змісті освітньої програми або у фактичній діяльності закладу освіти проявів антирусинізму»;
   • Частину другу статті 54 (Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу) доповнити абзацом такого змісту: «дотримуватися принципу недопустимості проявів антирусинізму; не вчиняти дій та не допускати висловлювань, що мають характер антирусинізму.
   • У Законі України «Про національну безпеку України»:
   • Пункт 1 частини другої статті 3(Національні інтереси України) викласти в такій редакції: «1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України, захист українських суспільно-державних (національних) цінностей та протидія проявам антирусинізму;».
   • У Законі України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності»:
   • Частину першу статті 3(Мета державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності) після слів «захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України,» доповнити словами «протидії проявам антирусинізму та захисту основ української етнонаціональної ідентичності,».
   • Пункт 2 частини першої статті 4(Складові державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності) доповнити підпунктом такого змісту:
     «запобігання та протидія антирусинізму (антиукраїнізму, українофобії, україноненависництву) як загрозам національній безпеці України;».
   • Статтю 5 доповнити пунктом 15 такого змісту: «15) недопустимість будь-яких проявів антирусинізму та системний захист етнонаціональної гідності українців в Україні та за її межами.».
   • У Законі України «Про культуру»:
   • Абзац п’ятий статті 3викласти в такій редакції:
     «формування ненасильницької культури в суспільстві, поваги до прав і свобод людини, унеможливлення її дискримінації за будь-якими ознаками, приниження її честі та гідності та протидія будь-яким проявам антирусинізму в культурному просторі;».
   • Статтю 3після абзацу п’ятнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
     «сприяння створенню та розповсюдженню конкурентоспроможного культурного продукту, спрямованого на формування позитивного іміджу в українському і світовому культурному просторі цілісного та автентичного образу української етнокультурної спільноти (українського етносу);».
   • У Законі України «Про закордонних українців»:
   • Статтю 1-2доповнити пунктом 7 такого змісту:
     «7) пріоритетність захисту етнонаціональної гідності закордонних українців та безкомпромісна протидія будь-яким проявам антирусинізму щодо них;».
   • В абзаці першому статті 10після слів «захист їхніх прав як національних меншин в інших державах» доповнити словами «, зокрема захист від проявів антирусинізму,».
   • Статтю 10після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
     «Україна вживає заходів міжнародно-правового характеру для притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні актів антирусинізму щодо закордонних українців, незалежно від країни їх вчинення.».
     У зв’язку з цим абзаци другий — четвертий вважати відповідно абзацами третім — п’ятим.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
   • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
   • забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;
   • розробити та затвердити державну програму просвіти щодо запобігання проявам антирусинізму в освітньому та культурному просторі України.

*   *   *   *   *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про запобігання та протидію антирусинізму (антиукраїнізму, українофобії, україноненависництву)»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Необхідність прийняття цього Закону зумовлена екзистенційною загрозою українській державності та національній ідентичності. Протягом століть український народ (історичний етнонім — русини) піддавався системному етноциду, лінгвоциду та привласненню його історичної спадщини.

Сьогодні антирусинізм став основою державної ідеології агресора, яка заперечує право українців на існування, самобутність та власну назву. Відсутність чіткого термінологічного апарату в законодавстві не дозволяє правоохоронним органам та міжнародним інституціям ефективно кваліфікувати дії, спрямовані на нищення української ідентичності, як специфічну форму ксенофобії. Наявність у Кримінальному кодексі України терміна «антисемітизм» при відсутності терміна «антирусинізм» створює правовий дисбаланс у захисті національної гідності титульної нації та історичної правди.

2. Мета і завдання прийняття акта

Метою законопроекту є створення надійного юридичного щита для захисту етнонаціональної самобутності українців в Україні та за кордоном.
Завданнями проекту є:

• Законодавче закріплення терміна «антирусинізм» як системного явища ненависті до українців та заперечення їхньої історії.
• Встановлення чіткого переліку проявів антирусинізму для спрощення судової кваліфікації.
• Визначення суб’єктів державної політики (МЗС, СБУ, МВС), відповідальних за протидію цьому явищу.
• Гармонізація національного законодавства із сучасними викликами безпеки.

3. Загальна характеристика та основні положення акта

Законопроект складається з 6 статей та прикінцевих положень.

• Стаття 1 дає визначення антирусинізму як сприйняття українців через призму ненависті та заперечення їхньої волі й гідності.
• Стаття 2 містить деталізований перелік проявів: від заперечення спадкоємності України від Русі до дискримінації біженців та воїнів ЗСУ.
• Стаття 4 покладає на МЗС обов’язок ініціювати визнання антирусинізму формою нетерпимості на рівні ООН та ОБСЄ.
• Розділ II вносить зміни до ККУ (ст. 161), законів «Про освіту», «Про медіа» та «Про національну безпеку», інтегруючи протидію антирусинізму в усі сфери державного життя.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері

На сьогодні правовідносини у сфері захисту від дискримінації регулюються Конституцією України, ККУ та Законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Проте чинна база не враховує специфіку антиукраїнської ідеології як цілісного явища. Проект є логічним продовженням стратегії специфікації захищених груп, розпочатої із законом про антисемітизм.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття акта не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України на етапі впровадження, оскільки заходи здійснюватимуться в межах поточного фінансування відповідних міністерств та відомств.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Прийняття Закону дозволить:

1. На національному рівні:Мінімізувати вплив «п’ятої колони» та латентних українофобів у владі, освіті та медіа.
2. На міжнародному рівні:Створити правову базу для переслідування пропагандистів та злочинців, що поширюють антиукраїнські міфи за кордоном.
3. В історичній перспективі:Остаточно закріпити статус українців як єдиних спадкоємців Русі на законодавчому рівні, припинивши маніпуляції з «крадіжкою імені».

*   *   *   *   *

Автор законопроєкту: Микола Лхович — правозахисник, політв’язень, психолог, доброволець (2014),  засновник державної політики ціннісного національно-патріотичного виховання, автор концепту суспільно-державних (національних) цінностей утвердження української національної громадянської ідентичності і формування української національної оборонної свідомості, військовослужбовець ЗСУ (2022-2024), засновник Громадянської ініціативи «Інститут українського національного державотворення».

*   *   *    *   *

Для глибшого розуміння предмету пропонуємо ознайомитися з наступними академічними і публіцистичними джерелами:

1. Наконечний Є. П.Украдене ім’я: Чому русини стали українцями / передм. Я. Дашкевича. 3-тє вид., доп. і випр. Львів, 2001. 176 с.
2. Панчук М.Політичне русинство — антирусинський (антиукраїнський) проект. Українці-русини: етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному розвитку / голов. ред. Г. Скрипник. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2013. С. 73–104.
3. Ляхович М.Ще раз про АНТИРУСИНІЗМ [Електронний ресурс] // Facebook. 2015. 16 лют.
4. Балушок В.З історії української етнонімії (від «русинів» до «українців»). Український історичний журнал. 2018. № 2. С. 163–178.
5. Гура С., Ляхович М.Твори української літератури як засіб ідентифікації та трансляції національних цінностей. Педагогічні науки та освіта : збірник наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Вип. L–LI. Запоріжжя : СТАТУС, 2025. С. 69–78.
    

#Антирусинізм #ІУНДМЛ #Законопроект #МиколаЛяхович #РусьУкраїна #НаціональнаБезпека #антиукраїнізм #українофобія #україноненависництво #ксенофобія #русини #українці #Русь